Короста та її профілактика (консультація для батьків)

У пристойнім суспільстві розповідь про те, що ти хворів на коросту, може викликати нерозуміння й навіть неповагу. Вважається, що на коросту хворіють тільки нечистоплотні й неохайні персони. Однак, сьогодні, незважаючи на дотримання гігієнічних норм, це захворювання зустрічається аж ніяк не рідко. Заразитися коростою дорослі та діти можуть не тільки при тілесному контакті із хворим, але також при використанні речей, на яких можуть перебувати кліщі – мочалки, рушники, постільна білизна, натільний одяг, рукавички, іграшки, навіть дверні ручки. Причиною стає коростяний кліщ, який проникає у верхній шар шкіри й прокладає в ній проходи, відкладаючи там яйця.

Характерною ознакою корости є сверблячка в нічний час, яка не дає заснути й дуже дратує. Також хворобу можна розпізнати по невеликих прищиках, що сверблять, і смузі сірого кольору, що відходить від них – це хід кліща.

Лікування полягає у використанні зовнішніх препаратів, які просто труять його. Самий старий спосіб боротьби з хворобою – це втирання сірчаної мазі по всій шкірі дитини, крім волосяної частини, або миття милом із сіркою (7-10 днів). Результат незмінно позитивний, однак після цього часто шкіра малюка стає сухою й дратівливої, тому паралельно призначаються антигистамінні препарати й зволожуючі креми.

На сучасному етапі існує велика кількість альтернативних препаратів, які досить нанести двічі (із проміжком 3-4 дні). Їх одночасно можна використовувати для знищення кліща в предметах меблів, матрацах, одязі тощо. У процесі лікування також необхідно прокип'ятити всю постільну й натільну білизну, посуд та інші предмети. Деякі речі можна просто запакувати й прибрати на тривалий час, тому що без контакту з людиною коростяний кліщ гине через 7 днів.

Короста - контагіозне захворювання, яке є небезпечним як для хворого, так і для оточуючих. Своєчасне виявлення хворих дітей та їх ізоляція від дитячого колективу є важливою умовою в профілактиці поширення хвороби.

Чинники, які сприяють поширенню хвороби:

• погані санітарно-гігієнічні умови;

• перебування дітей у колективах (садочки, інтернати);

• міграція населення (туризм, сезонні роботи, відрядження, курорти);

• нехтування правилами особистої гігієни;

• несвоєчасне звернення по медичну допомогу;

• відсутність огляду і лікування контактних осіб;

• самолікування.

Коментарi